Поділ приватизованого майна — приклад з судової практики
13.12.2020

admin

Як при розлученні   поділити  нерухоме майно         (будинок)   між подружжям  — за умови, що він збудований в період шлюбу, але  на приватизованій іншим подружжям  земельній ділянці?

 

Право спільної сумісної власності подружжя регулюється ст. ст. 60, 61 СК України.

Презумпція спільності  майна подружжя:  кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Приклад – Постанова Верховного Суду України  № 6-2710цс15 від 16.12.2015 р.

 

Ч.звернувся до суду з позовом до Ж. про поділ майна подружжя, посилаючись на те, що в період шлюбу з відповідачем було набуте майно-  житловий будинок; просив  визнати за ним  право на ½ частку  будинку , стягнути на його користь  грошову компенсацію за відхилення від ідеальної частки частки та  визначити порядок користування земельною ділянкою.

Ж. заперечувала проти задоволення позову, так як:

— земельна ділянка, на якій був збудований будинок, була отримана нею в порядку приватизації;

— будинок  був побудований  не за кошти сім’ї, а на кошти батьків,  і надала цьому документальне підтвердження ( квитанції на придбання   будівельних матеріалів  її батьками).

Відповідно до положень статей 6, 17 ЗК України 1992 року, Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №15 «Про приватизацію земельних ділянок», Порядку передачі земельних ділянок у приватну власність громадян (затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15 лютого 1993 року № 10) і ст. 22 КпШС України, які були чинними на час приватизації Ж спірної земельної ділянки, земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність для будівництва та обслуговування жилого будинку й господарських будівель, ведення особистого підсобного господарства, садівництва, дачного і гаражного будівництва, є його власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку у земельному фонді.

Разом з тим, виходячи зі ст. 30 ЗК України 1992 року, згідно з якою при переході права власності на будівлю і споруди разом з цими об’єктами переходить і право власності на земельну ділянку без зміни її цільового призначення, у разі будівництва подружжям на земельній ділянці будівель і споруд право власності на земельну ділянку відповідно виникає й в учасників спільної власності на ці будівлі та споруди. Аналогічне право в учасників спільної власності на будівлі і споруди виникає при приватизації земельних ділянок, на яких останні знаходяться.

 

Відповідно до статті 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України (далі – КпШС України), (чинного на час будівництва спірного будинку) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку. Згідно зі статтею 28 КпШС України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Однак до цього, не будучи житловим будинку з юридичної точки зору, об’єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

 

ВСУ встановив  порушення норм матеріального та процесуального права:

Відмовляючи в задоволенні позову щодо визнання житлового будинку з господарськими будівлями об’єктом права спільної сумісної власності подружжя та його поділ з посиланням на той факт, що спірна земельна ділянка передана органом місцевого самоврядування в приватну власність Ж в порядку приватизації, спірний будинок не введений в експлуатацію, а будівельні матеріали на будівництво житлового будинку були замовленні батьком відповідачки, суди

на зазначені вище положення закону належної уваги не звернули,

не взяли до уваги, що земельна ділянка передана у власність Ж саме для будівництва спірного житлового будинку,

той споруджений в період шлюбу Ч і Ж,

не врахували ступінь готовності житлового будинку, який складає 100 %, та висновок експертизи щодо наявної можливості його поділу в натурі,

не звернули увагу на те, що оплата батьком відповідачки будівельних матеріалів для будівництва будинку не слугує підставою для визнання спірного будинку особистою приватною власністю Ж,

не з’ясували причин, по яких спорудження будинку здійснювалося з участю батька Ж,

не встановили, чи забезпечений батько Ж житлом та чи була між подружжям Ч,Ж та батьком Ж домовленість про створення спільної власності на будинок з метою забезпечення жилим приміщенням і цьому будинку і останнього.

 

Суд констатував, що суди попередніх інстанцій дійшли до помилкового висновку про те, що спірні будинок і земельна ділянка є особистою приватною власністю Ж.

 

Висновок:

якщо земельна ділянка надана одному з подружжя в порядку приватизації  і використана за цільовим призначенням (  побудовано житловий будинок) в період шлюбу, навіть якщо будинок не введений до експлуатації, але має високий відсоток готовності  і є висновок експерта про можливість його поділу, Ч. має право на визнання права власності на ½ частину будинку і земельної ділянки та його поділ.

 

 

 

Якщо Вам потрібна кваліфікована допомога у вирішенні питань розірвання шлюбу,   поділу майна між подружжям, звертайтеся за                                          телефоном   066 4934984 ( сімейний адвокат)

 

ПОДЕЛИТЬСЯ